Не секрет, що в будь-якому опалювальному приміщенні скупчуються водяні пари, які піднімаються вгору і проникають в теплоізоляційний шар під дахом будівлі. Це призводить до зволоження утеплювача і істотно знижує його функціональність. Крім того, при низьких температурах дах може промерзати, а при подальшому потеплінні неминуче виникне сирість та грибок. Всі ці витрати опалювальної системи усуваються завдяки застосуванню пароізоляційних матеріалів. Найбільш популярними серед них є пароізоляційні плівки. Їх використання дозволяє не тільки зберегти необхідні властивості теплоізоляції, але також сприяє енергозбереженню.
Таким чином, застосування пароізоляційних плівок забезпечує захист теплоізоляційного шару від несприятливих наслідків скупчення зайвої вологи.
Пароізоляційні плівки найчастіше використовуються для дахів, проте поширене також їх застосування для підлоги, стін і перекриттів. Розташовувати пароізоляційні матеріали необхідно з внутрішньої сторони утеплювального матеріалу, під зовнішнім декоративним шаром обробки.
Характеристики пароізоляційних плівок
пароізоляційна Плівка використовується в якості паробар’єра на внутрішніх поверхнях теплоізоляційного матеріалу будівельних елементів. Вона відрізняється високими показниками міцності, завдяки чому може служити також як підпокрівельної плівки в дахах без утеплювача. В цілому ж характеристики пароізоляційних плівок дозволяють зробити висновок про їх універсальності і високих експлуатаційних властивостях. Отже, пароізоляційна плівка володіє наступними перевагами:
- вологостійкість і паронепроникність;
- не схильна до гниття;
- підвищена стійкість до впливу хімічних сполук;
- зносостійкість і довговічність використання;
- стійкість до впливу ультрафіолетового випромінювання;
- легка вага;
- простота монтажу.
Використання пароізоляційної плівки дозволяє уникнути скупчення зайвої вологи в утеплюючому матеріалі і таким чином забезпечує ефективний захист дерев’яних будівельних елементів від гниття, а металеві – від корозійних процесів.
Монтаж пароізоляційної плівки
Облаштування паробар’єра в цілому являє собою нескладний процес, який можна зробити самостійно, якщо враховувати деякі технічні нюанси роботи з пароізоляційним матеріалом. Монтаж пароізоляційної плівки проводиться перед укладанням оздоблювальних матеріалів, гладкою стороною назовні. Якщо плівка має покриття з алюмінієвим напиленням, то зовні необхідно залишати відображає шар. Пароізоляція здійснюється за допомогою накладання смуг плівки внапуск по вертикалі або горизонталі.
Кріплення плівки проводиться за допомогою будівельного степлера або оцинкованими цвяхами. В місцях швів плівка з’єднується за допомогою монтажної стрічки. Пароізоляція утеплювача проводиться з подальшою герметизацією. Після закінчення монтажних робіт пароізоляційну плівку необхідно закріпити металевими, дерев’яними або импрегнированными рейками (в залежності від виду і фактури фінішного декоративного покриття).
Між шаром пароізоляційного матеріалу і верхнім обробним матеріалом слід передбачити вентиляційний зазор близько 4 див.
Слід також враховувати той факт, то пароізоляційні плівки підбираються в залежності від особливостей передбачуваного застосування:
- пароізоляція, яка укладається під черепицю повинна володіти підвищеною термостійкістю;
- плівка з покриттям з алюмінієвої фольги – використовується в приватному будівництві, оскільки знижує ймовірність перегріву внутрішніх приміщень;
- під покрівлю з жорстким покриттям найдоцільніше застосовувати плівку невеликої товщини з підвищеною паропроникністю.
Для пароізоляції важкодоступних або проблемних елементів конструкції (люки, мансардні вікна) використовують пароізоляційні фартухи, альтернативою яким може послужити двостороння бутилова стрічка.