Гранат – тропічний плід гранатового дерева, один із найбільш доступних для середньостатистичного обивателя. Історія гранатового дерева сягає в глибину століть – гранат відомий в культурі, як мінімум, 5 тис. років – його культивували в Вавилоні, про що свідчать численні археологічні знахідки.
Раніше види граната виділяли в окреме сімейство – Гранатові (Punicaceae), яке згодом було скасовано. В даний час гранатове дерево зараховане до сімейства Дербенниковые (Lythraceae). Родове назва Punica – похідне від латинського punicus (у Стародавньому Римі пунийцами називали фінікійців, які переселилися в Північну Африку і заснували там ряд колоній). По суті, батьківщиною граната є Середня Азія, але в деяких джерелах згадується і Північна Африка, куди гранатове дерево було завезено фінікійцями.
В даний час Гранат звичайний культивується в багатьох регіонах світу з відповідними кліматичними умовами (тропіки і субтропіки) – на Кавказі, в країнах Близького Сходу, в Португалії та Іспанії та ін. В діжковій культурі деякі сорти гранатника вирощують любителі екзотичних рослин – дрібноплідні гранати відрізняються високою декоративністю і врожайністю.
Народно-господарське значення гранатового дерева не обмежується одержанням корисного в дієтичному відношенні фрукта – плоди, шкірка, кора гілок і коренів володіють рядом лікувальних властивостей, тому ще з часів Гіппократа ця культура широко використовувалася в медицині.
Хімічний склад лікарського сировини
Лікарський використання того чи іншого виду сировини, одержуваного від гранатового дерева, обумовлено наявністю різноманітних біологічно активних сполук. В корі (коренів, гілок) виявлені алкалоїди специфічної дії, виділені в групу пельтьерина. Кора стовбура і листя містять до 0,2% бетулінову кислоти. Урсолова кислота накопичується в шкірці плоду (в межах 0,6%) і листках (зміст доходить до 0,45%). Не зайве згадати і дубильні речовини, якими багата кора стовбура і шкірка плодів – її концентрація коливається в межах 25 – 28%.
М’якоть насіння (сік) граната представляє велику цінність в плані дієтичного харчування, так як в ній накопичується величезна кількість вітамінів: аскорбінова кислота (у межах 4 – 9 мг%), B1 (до 0,4 мг%), В2 (близько 0,2 мг%), B6 і B12 (порядку 0,5 – 0,54 мг%). Крім вітамінів групи B, в плодах граната синтезуються та інші (ніацин, каротин, фолацин). Різноманітність мікроелементів у гранатовому соку вражає уяву: кальцій, калій, фосфор, мідь, нікель, магній, алюміній, марганець, залізо, селен, молібден, цинк, кремній та ін Вітаміни, а також мікроелементи у великій кількості накопичуються і в шкірці граната.
Сік культурних сортів граната містить близько 20% вуглеводів, а також органічні кислоти (лимонна, яблучна), кількість яких обумовлює смак плоду – солодкий, кисло-солодкий, кислий.
Сік (м’якоть насіння) граната являє цінність в плані змісту амінокислот (їх кількість варіює в межах 61 – 95 мг%). В даний час ідентифіковано 15 амінокислот, у тому числі дві з групи незамінних (треонін і лізин).
З кісточок насіння граната можна виділити (шляхом пресування) від 6 до 20 % жирної олії. Масло граната складається з кислот жирного ряду: лінолевої, ліноленової, пальмітинової, стеаринової та олеїнової. Особливу цінність представляють токофероли (вітамін E), концентрація якого в олії доходить до 272 мг%.
Фармакологічні властивості
У минулі часи з кори гранатового дерева отримували алкалоїд пельтьерин, який використовувався як глистогінний засіб (для боротьби з стрічковими глистами). В даний час пельтьерин виключений із списку лікарських засобів через високу токсичність. У цьому зв’язку не зайве навести інформацію про токсичність пельтьерина, так як в народній медицині нерідко застосовується кора гранатника у вигляді відварів для вигнання стрічкових глистів. Токсична доза пельтьерина (в перерахунку на чисту речовину) становить 0,4 – 0,5 р. Симптоми отруєння проявляються у вигляді запаморочення і нудоти; інтоксикація супроводжується блювотою, судомами литкових м’язів. При отруєнні пельтьерином нерідко відзначається порушення зору, з’являється загальна слабкість.
Сік граната має сечогінну дію, підсилює жовчовиділення, очищає кров і сприяє процесам синтезу гемоглобіну. Про вітамінах і мікроелементах мова йшла раніше.
Корисні властивості граната в науковій медицині
Як вже зазначалося раніше, чистий пельтьерин виключений із реєстру лікарських препаратів, але іноді кору граната застосовують для приготування протиглистових відварів. У боротьбі з стрічковими глистами найбільш ефективним вважається екстракт чоловічої папороті, який, на жаль, має багато протипоказань. У таких випадках вдаються до використання відвару кори гранатового дерева.
Відвар готується в співвідношенні 1:10, тобто на 400 мл рідини потрібно взяти 40 г подрібненої кори (у вигляді великого порошку). Підготовлену сировину заливають холодною водою і настоюють протягом 6-ти годин, після чого упарюють на водяній бані, поки обсяг рідини не зменшиться в два рази. Проціджений і охолоджений відвар хворий випиває протягом години, а ще через 30 хвилин отримує проносне.
Нерідко у хворого з’являються симптоми отруєння пельтьерином, тому лікування необхідно проводити під наглядом фахівця. Часто відвар кори граната призначають спільно з в’яжучими засобами, наприклад, з таніном, який зменшує всмоктування препарату, що значно послаблює токсичну дію. Втім, в’яжучі препарати також послаблюють і противоглистную активність відвару кори гранатового дерева, але тут, як мовиться, вибір не великий.
Препарати на основі граната
На основі шкірки плоду граната в Тбіліському НИХФИ розроблений препарат, названий “эксграном” (скорочено від “екстракт граната”). Эксгран, що випускається у формі порошку, так само як і рідкий екстракт (Extr. corticis Granati fluidi) застосовується в якості в’яжучого засобу при лікуванні ентеритів в гострій або хронічній стадії, діареї не дизентерійної природи, колітів та ін
При лікуванні колітів препарат призначають у вигляді мікстури (екстракт шкірки граната і спирт етиловий – по 5 мл, цукровий сироп – 90 мл). Приймати тричі на добу по 1 ч. л.
Корисні властивості граната в народній медицині
– Камені в жовчному (сечовому) міхурі. Для руйнування каменів рекомендується вживати гранатовий сік до 6-ти разів на день. Приймати за півгодини до їжі по 2 ст. л. Курс лікування становить 14 днів, повторити після тижневої перерви.
– Опіки. Сік граната володіє неабиякими ранозагоювальні властивості. Для лікування опіків сік розбавляють охолодженою кип’яченою водою в співвідношенні 1:10 і цим розчином рясно змочують уражену ділянку шкіри, після чого наносять присипку з лікоподію. Як присипку можна використовувати порошок з висушеної шкірки плоду граната. Як стверджують народні цілителі, при такому лікуванні загоєння проходить дуже швидко.
– Гормональні порушення. Адепти народної медицини стверджують, що насіння граната надають гормоноподібну дію, тому людям, які страждають різного роду захворюваннями, викликаними порушенням синтезу гормонів в організмі (сюди відносяться і розлади сексуальної функції), вживати гранат рекомендується разом з кісточками. Кісточки граната, висушені і стовчені в порошок, призначають при важко протікає клімаксі.
– Нервове перенапруження. Легкими седативними властивостями володіє чай з додаванням висушеного волокнистої частини плодів граната. Такий напій рекомендується вживати при нервозності, появі почуття незрозумілої тривоги та ін
– Фіброма матки. Для приготування лікарського засобу потрібно: півлітра коньяку, стільки ж соку граната, червоного буряка і алое. Настоювати суміш необхідно протягом тижня в темному місці (при кімнатній температурі). Приймають препарат по 1 склянці тричі на добу. Коли препарат закінчиться, зробити перерву на 14 днів (в цей час готувати свіжу порцію ліків). Продовжувати лікування до тих пір, поки фіброма не зникне. Під час лікування важливо дотримуватися дієти – повністю виключити їжу, багату білками, а також максимально обмежити споживання вуглеводів.
Гранатовий сік в лікуванні анемії
Сік граната надає стимулюючу дію на процеси синтезу гемоглобіну, тому його здавна призначали хворим, які перенесли велику крововтрату внаслідок поранення, після проведення порожнинних операцій і ін. Не менш корисний гранатовий сік і у випадку анемій іншого характеру, зокрема, спровокованих нестачею в організмі заліза. Особливий інтерес гранатовий сік (а також м’якоть насіння) представляє в плані лікування анемії, що виникла на ґрунті нестачі вітаміну B12. Людський організм не в змозі синтезувати вітамін B12, однак, при здоровому кишечнику дефіциту кобаламін ніколи не спостерігається, так як корисна мікрофлора виробляє його в достатній кількості. Інша справа, якщо мікрофлора кишечника загинула – це найчастіше відбувається після проведення курсу терапії з застосуванням антибіотиків. Ось чому сік граната, в якому міститься природний вітамін B12, незамінний у разі нестачі кобаламін в організмі.
При лікуванні залізодефіцитної анемії, втім, як і в разі низького вмісту гемоглобіну внаслідок великої крововтрати, відмінно допомагає “залізне вино”. На 1 літр виноградного вина необхідно додати сік, вичавлений з м’якоті насіння 1 – 2 стиглих гранатів, 1 ст. л. порошку, виготовленого з коренів шипшини, і стільки ж подрібнених кореневищ змійовика (гірчак зміїний). З метою підвищення вмісту органічного заліза необхідно також додати 1 ст. л. залізних тирси, або, що більш ефективно, залізної окалини. Таке корисне вино буде готове після настоювання протягом 40 днів. Під час настоювання вміст ємності щодня необхідно енергійно струшувати. Приймати препарат рекомендується за півгодини перед їжею по 1 ст. л.
Побічну дію та протипоказання
Про симптоми отруєння при лікуванні відваром кори гранатового дерева розповідалося раніше, в описі фармакологічних властивостей.
Що стосується гранатового соку, то тут необхідно застерегти від зловживання гранатами, особливо це стосується осіб, які страждають гастритом, виразковою хворобою шлунка або 12-палої кишки на фоні підвищеної кислотності.
Не слід вживати гранат при наявності хронічного запору, гемороїдальних шишок і анальних тріщин.
Не рекомендується використовувати для лікування гранатовий сік промислового приготування, так як при його виробництві застосовуються різні консерванти та інші (далеко не нешкідливі) хімічні добавки. Особливу небезпеку представляє консервований гранатовий сік з вичерпаним терміном придатності – відомі випадки важких харчових отруєнь!