Будь-яку ванну, після установки на призначене для неї місце у ванній кімнаті, необхідно з’єднати з каналізаційними трубами. Процес цей недовгий і нескладний – але без дотримання ряду певних правил може привести до безлічі дрібних (а іноді й не дуже) неприємностей. Щоб уникнути їх, приєднання до інженерних комунікацій зливного отвору повинно включати наступний перелік дій.
- Перш за все, необхідно вибрати правильний сифон для ванн (має 3 точки з’єднання – з верхнім і нижнім зливними отворами самою ванною і входом в каналізаційну трубу). Сифон, трубки якого гофровані, для цього не годиться – оскільки гофра має неприємну властивість швидко забиватися, а забруднення з неї видаляються погано. З цієї причини ідеальним варіантом буде або гнучка, або жорстка, але обов’язково гладка полімерна труба з U-подібним виступом вниз для затримування неприємних запахів.
Сифон
- Далі сифон необхідно зібрати з деталей так, як вказано в інструкції, що додається до набору інструкції (ретельно стежачи за наявністю всіх герметизуючих прокладок). В іншому випадку можна відразу отримати або протікає крізь нещільні стики воду, або трохи пізніше – йде від сифона справжню сморід від скупчилися в ньому забруднень.
- Герметичність і щільність зібраної конструкції краще перевірити відразу – і виявлені недоліки в з’єднаннях тут же усунути.
- Після складання елементів сифон потрібно встановити таким чином, щоб висотний перепад між нижнім зливним отвором ванній і входом в каналізацію був досить великим. В іншому випадку Вам загрожує поганий слив, застою води в сифоні, а то і переповнення ванною (навіть при відсутності пробки) при сильному напорі з випадково залишений відкритим крана.
Схема пристрою зливу для ванни
При з’єднанні з каналізаційною системою доведеться врахувати ще ряд моментів:
- при каналізації з стандартних гнучких труб діаметром до 40 мм сифон буде з’єднуватися з нею трубкою аналогічного діаметру;
- при нестандартному (50-міліметровому) діаметрі пластикових каналізаційних труб необхідно буде додатково встановити перехідник 40 х 50 мм;
- при каналізації з старих чавунних труб, зроблених за Гостами ще СРСР, в якості перехідника потрібно гумова муфта 73-40.
- Подбайте про те, щоб в подальшому процесі експлуатації доступ до сифону був досить вільним – інакше процес періодичного його демонтажу для очищення труб перетвориться на нервову та виснажливу роботу.
Важливо! При закручуванні і натяжці всіх кріпильних деталей ніколи не використовуйте інструменти – власних рук буде цілком достатньо. Також не слід докладати надмірних зусиль – на пластику це легко може зірвати різьбу, а то й взагалі привести до поломки деталей.
Боротьба з неприємними запахами
Як би правильно не була змонтована система перехідників між ванною і каналізацією, періодично виникають ситуації, коли у ванній кімнаті виникають неприємні запахи. Особливо, якщо система монтувалася давно і не вами. Причин цьому може бути багато, але більшість з них можна усунути самостійно.
насамперед необхідно переконатися у правильності складання системи зливу. Головним джерелом запахів зазвичай служить відсутність U-образного виступу на трубі, через яку вода з ванни йде в каналізацію (інакше званого «водяним замком» або гідрозатворів, винайденим геніальним шотландським механіком Олександром Каммінгсом ще в 1775 році). Правда, спочатку він застосовувався тільки для унітазів – але нині така конструкція присутня і в туалетах, і під ванними, і під кухонними раковинами.
Гідрозатвор пд ванній. Схема
Якщо виявилося, що гідрозатвор відсутній через використання невірно встановленого гофрованого шланга, необхідно замінити гофру на конструкцію з гладкою трубою і сифоном (або, при неможливості це зробити відразу, очистити її і зігнути так, щоб утворився водяний замок). Можлива також недостатність ухилу від місця зливу до входу в каналізацію – цю проблему теж нескладно виправити.
Правильно встановлені зливні труби
Складніше виявляється випадок завоздушивания або засмічення самої каналізації. У цьому випадку, звичайно, найчастіше доводиться викликати сантехніка.