Практично всі розвинені західні країни накопичили багатий досвід застосування навісних вентильованих фасадів. При цьому в різних регіонах перевага віддається різних видів теплоізоляційних матеріалів, що використовуються в цих фасадних системах.
наприклад, у Франції, Фінляндії та США найбільшою популярністю користується утеплювач для вентильованих фасадів на основі скловолокна. А жителі Швеції, Норвегії, Данії та Польщі віддають перевагу теплоізоляції на основі базальтової вати.
Примітно, що будівельні норми країн Євросоюзу не регламентують конкретний тип теплоізоляції для застосування в навісних фасадних конструкціях. Європейські будівельні норми в цьому відношенні мають переважно рекомендаційний характер. Проте до конкретних характеристик теплоізоляційних матеріалів все ж пред’являються певні вимоги.
Так, згідно з європейськими стандартами для утеплення навісних фасадів слід застосовувати матеріали, які не змінюють форму в умовах мінусової температури, що володіють стійкістю до вологого повітря. Крім того, теплоізоляція повинна монтуватися впритул до основи стіни без зазорів.
А як в Росії?
У нашій країні досвід застосування навісних фасадних конструкцій не занадто великий. У зв’язку з цим відсутні відповідні зведення правил (СП) і будівельні норми (СН). Тому дотримуючись європейського досвіду, приймемо за можливе використання утеплювачів на основі базальтового і скловолокна.
Утеплювачі для навісних фасадів обох типів відповідають вимогам Держстандарту і мають технічні свідоцтва Держбуду Росії на придатність застосування в системах навісних фасадів.
Так, ГОСТ 10499-95, що регламентує використання виробів зі скляного штапельного волокна, містить наступну інформацію.
«Вироби з штапельного волокна призначені для теплоізоляції огороджувальних конструкцій будівель житлового, громадського та промислового призначення, а також апаратури, устаткування, трубопроводів, печей, транспортних засобів різних типів… Теплоізоляційні плити повинні монтуватися на підставу стіни впритул один до одного. Кожен шар теплоізоляції повинен мати однакову товщину. У разі монтажу теплоізоляції у кілька шарів, шви плит повинні бути влаштовані вразбежку».
Що стосується плит з мінеральної вати, то ГОСТ 9573-96, що регламентує використання цих теплоізоляційних матеріалів, у частині «Область застосування» свідчить:
«Плити з мінеральної вати призначені для теплоізоляції будівельних конструкцій при дотриманні умов, при яких виключений контакт з повітрям всередині приміщення».
Виходячи з цього, висновок очевидний: для використання в умовах нашої країни підходять обидва типи теплоізоляційних матеріалів.
Що вибрати?
Серед основних критеріїв вибору теплоізоляційного матеріалу варто виділити такі характеристики, як щільність з’єднання, стійкість до зовнішніх, кліматичних та вітрових навантажень, морозостійкість, паропроникність. Давайте з’ясуємо, який утеплювач для навісних вентильованих фасадів найбільш повно відповідає нормативним вимогам.
Щільність з’єднання
Для початку пропонуємо з’ясувати, яку якість теплоізоляційного матеріалу забезпечує нормативні вимоги про щільному поєднанні утеплювача з підставою стіни.
При механічному кріпленні матеріалу до стіни щільність контакту безпосередньо залежить від ступеня стисливості плити. При цьому ступінь стисливості у напівжорстким плити з скловолокна складає 30%, ця ж характеристика у напівжорстким плити з базальтової вати не перевищує 15%.
Високий ступінь стиснення і забезпечує щільне прилягання сусідніх плит. Це особливо важливо на тлі допусків на відхилення від номінальних геометричних розмірів теплоізоляційних плит, що становлять +10 мм на 600 мм.
Зовнішні і кліматичні навантаження
Наступний важливий момент, який варто розглянути – навантаження, що впливають на теплоізоляцію у навісних вентильованих фасадах.
Що стосується зовнішніх навантажень і кліматичних впливів, то вони мінімальні. Зовнішні сили на утеплювач для вентильованих фасадів не впливають. Міцність на розтяг і стиск при номінальному розмірі плити, становить 600*1200 міліметрів, також не мають ніякого значення. Так, вага плити такого розміру товщиною 100 міліметрів при щільності 50 кг/м3 складає всього 3,6 кілограма.
Вся навантаження плити передаються на механічне кріплення. Найчастіше в якості кріплення використовуються склопластикові стрижні з нейлоновими дюбелями. Изгибная жорсткість і щільність даних стрижнів значно перевищує ступінь навантаження від маси теплоізоляційної плити.
Що стосується кліматичних впливів (прямі сонячні промені, сніг і дощ), то від них теплоізоляційний шар надійно захищений лицювальним покриттям і повітряним зазором, який становить 20 міліметрів.
Морозостійкість
Російські будівельні стандарти не регламентують характеристики морозостійкості для волокнистих теплоізоляційних матеріалів. Це пов’язано з тим, що кошти теплоізоляції в будь-якому випадку не повинні експлуатуватися всередині навісних конструкцій, вологість яких становить понад 5% від загальної маси.
При такому рівні вологості не відбувається значної зміни теплоізоляційних і механічних якостей теплоізоляції під впливом мінусової температури. Таким чином, може використовуватися будь-який сучасний утеплювач для навісних вентильованих фасадів, незалежно від рівня морозостійкості.
Паропроникність
Ще одна суттєва характеристика теплоізоляційного матеріалу – ступінь паропроникності. Треба сказати, що конструкція навісного вентильованого фасаду тим і хороша, що шари в ній розташовуються зі зниженням паропроникності у напрямку до внутрішньої поверхні стіни.
Таке розташування шарів при грамотному розрахунку термічного опору абсолютно виключає утворення конденсату у всій товщі стінової конструкції. У зв’язку з цим зволоження матеріалів не відбувається. У цьому сенсі, чим вище ступінь паропроникності теплоізоляції, тим краще.
Підсумки
Якщо система навісного вентильованого фасаду влаштовується в умовах жорсткої економії, допускається застосування паропроникливий скловолоконних плит. Однак більш переважно застосування жорстких базальтових плит, які володіють високими деформаційними та міцнісними характеристиками.