Періодична підживлення грушевих дерев необхідна для забезпечення їх повноцінного харчування, без якого неможливо отримати ні якісні плоди, ні рясний урожай, ні регулярне плодоношення. Якою б не була родючою грунт грушевого саду, але рано чи пізно вона починає виснажуватися. Для її відновлення використовуються як органічні, так і мінеральні добрива.
З органіки для підгодівлі цілком підходять коров’як і гнойова рідота, які допустимо використовувати навіть без попереднього зброджування. Готуючи живильний розчин, їх тільки 5 або 6 разів розводять відстояною водою. А ось пташиний послід треба обов’язково піддавати бродінню. Для цього його у сухому вигляді засипають у бочку, або іншу ємність, приблизно до половини. Заповнюють решту місце теплою водою і ставлять бродити, періодично помішуючи, на кілька днів. Для підгодівлі використовується тільки рідка фракція, яка повинна бути злита і розбавлена водою не менш ніж у вісім разів. Осад, який залишається на дні бочки, теж є непоганим органічним добривом, яке можна закласти в грунт під час перекопування. Крім природної органіки для підгодівлі груш застосовують і мінеральні добрива хімічного походження. З азотовмісних речовин найчастіше використовують карбамід, аміачну селітру або сульфат амонію. Всі ці добрива дуже рухливі і тому швидко вимиваються як рясними дощами, так і поливами. З-за цього їх доводиться вносити і навесні і влітку, ділячи повну дозу на частини. Причому дві третини всієї кількості азоту використовується навесні, і тільки одна третина – в середині липня, коли відбувається посилення росту. Вносити можна як в сухому, так і рідкому вигляді. У першому випадку добрива розкидають по поверхні грунту безпосередньо перед поливом і зашпаровують граблями. У другому – виробляють удобрювальний полив або позакореневе підживлення по листю. Фосфорні добрива для груші застосовують у вигляді пилоподібного або гранульованого суперфосфату, а також фосфоритного борошна. Вносять під осінню перекопування, зазвичай змішуючи з іншими мінеральними добривами. При недоліку фосфору листя стають дрібними, зав’язі часто обсипаються, зав’язування плодів затримується. Для калійної підживлення найчастіше використовується сульфат калію. При калійної недостатності на листках груші спостерігається межжилковый хлороз, а краї буріють і поступово засихають. Крім вище перерахованих добрив можна використовувати і популярні зараз комплексні: амофос, нітроамофос, нитрофос, нітрофоска, нітроамофоска та т. п. Якщо грушеві дерева підмерзли під час суворої зими або виявляють ознаки нестачі будь-яких елементів після рясного плодоношення, то їм буде дуже до речі позакореневе підживлення. Це додатковий спосіб, який, тим не менш, дозволяє швидко вирішити несподівано виникли проблеми з харчуванням. Завдяки обприскуванню «по листю» поживні речовини набагато швидше потрапляють за призначенням, ніж при традиційній кореневої підгодівлі. Це особливо важливо при затяжної холодної погоди, коли усмоктувальний дію коренів сповільнюється або навіть припиняється взагалі. Для позакореневого підживлення азотом краще всього використовувати сечовину. Її слабкий розчин часто застосовують до трьох разів за літо: через тиждень після цвітіння, потім через місяць після першої підгодівлі і на початку осені, після збирання плодів. Концентрація при цьому повинна бути не вище 40 грамів на відро води. Обприскування груш фосфорними і калійними добривами проводять вже у другій половині літа. Мета таких обробок – створити найкращі умови для закладання квіткових бруньок, повного визрівання деревини та підготовки дерев до зимівлі. Разом з фосфором та калієм найчастіше рекомендується використовувати добрива, які містять мікроелементи: борну кислоту, сірчанокислу мідь, сірчанокислий цинк і магній. Концентрація їх для позакореневих підживлень не повинна перевищувати: – фосфор – 300 грамів на 10 літрів води; – калій – 100 грамів; – бура або борна кислота – 20 грамів; – мідь сірчанокисла – 5 грамів; – магній сірчанокислий – 200 грамів; – цинк сірчанокислий – 10 грамів. Але як би не були корисні кореневі та позакореневе підживлення, зловживати ними також не слід. І справа тут не лише у додаткових витратах на придбання добрив. Досвідчені садівники знають, що харчування будь-яких рослин повинно бути збалансованим – марно намагатися підгодувати їх «про запас». Надлишок, як і нестача, визначених елементів здатний викликати захворювання не менш серйозно позначаються на врожаї, ніж напад шкідників, зараження вірусами або бактеріальними інфекціями. Наприклад, занадто велика кількість азоту в грунті у другій половині літа здатне викликати накопичення нітратів в плодах груші, спровокувати бурхливий ріст молодих пагонів і перешкодити підготовці дерев до зими. Надлишок калію і магнію чреваті затримкою засвоєння кальцію, особливо на піщаних грунтах, що негативно позначається на кількості і якості одержуваних плодів. Видалити або компенсувати утворився дисбаланс буває досить складно. Щоб цього не сталося, треба дуже обережно користуватися тими чи іншими підгодівлями і застосовувати їх тільки тоді, коли це дійсно необхідно.