Ревінь – порівняно малопоширена овочева культура, яку вирощують на городах заради отримання соковитих листових черешків. В якості овочевого рослини вирощують декілька видів ревеню. Найбільш відомі з них – Р. хвилястий (Rheum rhabarbarum) і Р. гібридний (Rheum hybridum).
Як лікарська рослина культивують Ревінь тангусский (Rheum palmatum L. var tanguticum), який веде свій родовід з високогір’їв Західного Китаю і Східного Тибету. Китай – найбільший експортер кореневищ ревеню, хоча у багатьох європейських країнах цю культуру також культивують для медичних потреб.
У Росії це корисна рослина поширилося з легкої руки природодослідника М.М. Пржевальського, який відібрав у Центральному Китаї насіннєвий матеріал різних видів.
З лікарською метою (проносний засіб) ревінь використовувався в Китаї близько 3 тис. років до Н. Е. Як лікарська рослина він також застосовувався в Персії та Стародавній Греції. Приблизно в XVI столітті ревінь потрапив до Англії, де шляхом селекційної роботи були отримані гібридні сорти для вирощування в якості овочевої культури. В Європу він проник в XVIII столітті.
Кореневище ревеню тангусского внесено в перелік лікарської сировини – рослина культивують на території України, Білорусії і деяких регіонах Російської Федерації.
Заготівля лікарської сировини
Заготовляють кореневища ревеню з 3 – 4-річного віку, у вересні (іноді на початку жовтня). Очищені від залишків грунту і промиті кореневища розрізають на частини, трохи підв’ялюють на відкритому повітрі, а потім досушують у термічних сушарках при невисокій температурі (60 °C), щоб сировина не втратила корисних властивостей.
Зберігають сировину в паперових мішках, картонних ящиках, герметично закритих банках та ін
Хімічний склад лікарської сировини
Коріння і кореневища ревеню тангусского містять глікозиди групи таніну і антрахінону (танногликозиды і антраглікозиди). При зберіганні сировини в ньому збільшується концентрація антрахінонів (внаслідок ферментативного розкладання антранолов).
Фармакологічна дія препаратів ревеню
В залежності від дозування, препарати ревеню можуть володіти, як в’яжучі, так і проносними властивостями.
В малих дозах (в межах 0,05 – 0,2 г) ревеню має в’яжучу дію (тобто зменшує перистальтику кишечника), зумовлене реакцією конденсації танногликозидов з білками. Білкова плівка обволікає слизову кишечника і захищає його рецептори від дратівної дії.
Великі дози справляють протилежний ефект, тобто надають проносне дію. Під впливом лугу ШКТ відбувається розщеплення антраглікозидів, які подразнюють рецептори товстого кишечника і викликають посилення перистальтики. Послаблюючу дію препаратів ревеню настає через 8 – 10 годин після прийому.
Проносне або в’яжучу дію залежить не тільки від дози, але також і від процентного співвідношення антраглікозидів і танногликозидов в лікарській сировині.
Препарати ревеню
Фармакологічної промисловість випускаються таблетки, порошок кореневища і сухий екстракт. Таблетки і порошок виготовляються з використанням подрібненого кореневища. Для отримання екстракту кореневища ревеню обробляють розчином спирту (36 частин і 64 частини води), далі висушують на водяній бані.
Рекомендовані дозування препаратів зазначено в анотації.
В аптеці також готують проносні порошки за такою рецептурою: корінь ревеню і палена магнезія – по 0,3 г, екстракт беладони – 0,015 р. Кількість зазначено для приготування 10 порошків. Приймають по 1 порошку 2 – 3 рази на добу. (Препарат готується за рецептом лікаря).
Корисні властивості городнього ревеню
Сік ревеню багатий вітамінами (B1, B2, B3, B6, P, PP, аскорбінова кислота, каротин). В черешках накопичується до 2,5% вуглеводів і близько 4% органічних кислот (янтарна, лимонна, яблучна, щавлева тощо), тому смак ревеню солодкувато-кислий. Черешки цієї рослини вважаються дієтичним продуктом, так як містять дуже мало калорій – всього 16 ккал на 100 р. Ревінь багатий харчовими волокнами і пектиновими речовинами, тому робить благотворний вплив на травний тракт.
Сік ревеню має легкими сечогінними властивостями завдяки наявності солей калію, тому його рекомендується включати в раціон харчування людей, схильних до набряків.
Органічні кислоти, що містяться в соку, посилюють секреторну активність шлунка і сприяють поліпшенню травлення.
Сік допомагає впоратися з авітамінозами, активізує процеси кровотворення, зміцнює стінки кровоносних судин і капілярів.
Кисіль або компот з ревеню рекомендується жінкам у період клімаксу.
Застосування ревеню для лікування
– Жовчогінний чай. Для приготування лікарського збору потрібно трава деревію, квітки безсмертника (цмин пісковий) і кореневище ревеню в співвідношенні 5:3:2. Заварити в 250 мл крутого окропу 1 ст. л. цілющої суміші, настояти до охолодження. Проціджений через 2 шари марлі настій випити ввечері. Деякі народні цілителі рекомендують приймати настій ревеню по 1/3 склянки перед сном (в теплому вигляді).
– Для очищення жовчних проток. Сік ревеню допомагає очистити жовчні протоки печінки від слизу і піску. Народні лікарі рекомендують приймати сік по 30 – 50 мл за чверть години до їди. Курс лікування може варіювати від 7 до 14-ти днів.
– При захворюваннях печінки. До складу лікувального збору входять такі інгредієнти: корінь солодки і кореневище ревеню, ягоди шипшини, трава чистотілу, листя перцевої м’яти, квіткові кошики цмину піскового та крайові пелюстки квіток календули. Всі компоненти необхідно брати в однаковій ваговій пропорції. На 1 літр окропу потрібно 4 ст. л. трав’яної суміші. Наполягати в термосі приблизно 6 – 8 годин (краще готувати настій на ніч). Приймають цей корисний настій за півгодини до їжі, випиваючи дрібними ковтками по 1 склянці. Курс лікування становить 1 місяць; при необхідності можна повторити після двотижневої перерви.
– При метеоризмі з наполегливими запорами. Залити 1 ст. л. кореневищ ревеню холодною водою (1 літр), після закипання варити ще протягом 20-ти хвилин. Настояти півгодини і процідити відвар. Приймати відвар потрібно по 1/2 склянки за півгодини до їжі.
– Кишкові коліки. Для усунення коликообразных болю рекомендується приймати порошок кореня ревеню (можна придбати в аптечній мережі) по 1/3 ч. л., запиваючи настоєм листя м’яти (можна використовувати чай з квіток ромашки). Дія препарату настає через 8 – 10 годин після прийому.
– Від вітіліго. Порошок кореневищ ревеню можна використовувати для приготування лікувального складу, який втирають в уражені місця. На 1 частину порошку ревеню потрібно 2 частини оцту (краще брати яблучний, але через брак підійде і столовий). Народні цілителі не дають твердої гарантії, що цей метод допоможе на всі 100%, але шкоди від лікування не буде – це точно.
– Від варикозу. Трав’яний збір (кількість зазначено в частинах): корінь ожини сизої (1), дубова кора, плоди кінського каштана і береста (по 2), квітки цмину і корінь ревеню (по 3), хвощ польовий і цетрарія ісландська (по 5). На півлітра окропу потрібно 2 ст. л. трав’яного збору. Варити після закипання 5 хвилин, а після охолодження процідити. Приймати до 4-х разів на день по 1 склянці (перед їжею за 30 хвилин).
Ревінь для зниження зайвої ваги
Березовий сік, липовий чай і компот із черешків ревеню допомагають очистити організм від ліпопротеїдів. Цей же рецепт також служить для оздоровлення очищення лімфи і крові.
1. Липовий чай готується з розрахунку 1 ч. л. сухого кольору на 1/2 склянки окропу.
2. Для приготування компоту можна брати, як свіжі, так і сушені черешки ревеню. На пів-літри компоту необхідно 3 ст. л. сухої сировини, або ж 6 ст. л. свіжих черешків. Цукор при приготуванні компоту не додається. Варити півгодини, а після охолодження процідити.
Отже, у нас вийшло 50 мл липового чаю і пів-літри компоту з ревеню – залишається додати 450 мл березового соку і корисний напій готовий.
Вживають такий напій 3 – 4 рази в день, випиваючи по 1 склянці на прийом.
“Універсальний рецепт” для лікування малюків грудного віку
Коли дитина ще не вміє говорити, то не скаже, де в нього болить, а тільки плаче, що викликає серйозну заклопотаність у молодих мам.
Більшість проблем виникає внаслідок порушення травлення, що часто буває при штучному вигодовуванні немовляти. Діарея, запори, метеоризм, коліки, висипки, зайве кислотоутворення та інші порушення травлення – все це турбує малюка, тому відомий доктор Гуфеланд розробив свій “універсальний рецепт”, якому вже більше 250-ти років. Рецепт опублікований у виданні “Приватна фармакологія” Михайла Вейсберга.
Для приготування лікарського засобу буде потрібно:
– Корінь валеріани – 1,25 м; – Кореневище ревеню – 3,8 м; – Фенхелевый элеосахар – 7,6 г; – Палена магнезія – 15 р.
Фенхелевый элеосахар отримують таким чином: на 1,25 г цукрового піску – 1 крапля укропного масла (можна придбати в аптечній мережі).
Усі компоненти подрібнити в порошок і змішати. Приймати 2 – 3 рази в день по половині чайної ложки (запивати охолодженою кип’яченою водою).
Побічну дію та протипоказання
Що стосується використання кореневищ ревеню для лікування, якщо виконувати всі лікарські рекомендації, ніяких побічних ефектів не спостерігається.
Існує ряд обмежень (протипоказань) до вживання соку і свіжих черешків ревеню.
Органічні кислоти, зокрема щавлева, можуть стати причиною відкладення солей (в нирках, сечовому і жовчному міхурі), тому не рекомендується включати в раціон харчування ці продукти при схильності до утворення оксалатів – солей щавлевої кислоти або уратів – солі сечової кислоти (сечо – і жовчнокам’яна хвороба).
Гастрит на тлі підвищеної кислотності, а також запалення підшлункової залози (панкреатит) – тут ревінь протипоказаний до вживання.
Не рекомендується приймати в їжу ревінь при наявності активних внутрішніх кровотеч (маткові, шлункові, гемороїдальні та інші).
Д-р Моэрман вказує, що ревінь необхідно виключити з раціону хворих онкологічними захворюваннями.