Сучасний індивідуальний будинок, розташований на присадибній ділянці, – це складний житлово-побутовий комплекс, який влаштовує людей, його населяють, рівно настільки, наскільки в ньому передбачені елементи життєзабезпечення: норма житлової площі в розрахунку на одного члена сім’ї, планування приміщень, розташування служб, водо-, газо- та електропостачання, надвірні споруди, озеленення присадибної ділянки, розташування зон відпочинку і т. д.
Необхідною умовою є те, що будівництво об’єктів не повинно заважати один одному і головне – не вести до їх перебудови і додаткових трудовитрат через неправильно обраної поетапності технології будівництва. Отримавши ділянку, придивіться до рельєфу, що зберігся насадженням, водойми (якщо такий є) і т. П.
Не прагніть щоб ваша ділянка представляв рівну оголену поверхню. Раціонально використавши підвищення і пониження місцевості, ви додасте ділянці привабливий і оригінальний вигляд.
Якщо місцевість нерівна, сплануйте свою ділянку терасами. У перспективі вас буде радувати не тільки високий урожай, але і виразний ландшафт. На терасах вода затримується, родючий грунт не змиваються.
Необхідно розумно розрахувати місце для забудови. Потрібно визначити місця для господарських будівель, що окремо стоять, або зблокованих приміщень для утримання домашньої птиці та кролів, зберігання господарського інвентарю, гаража або навісу для автомашини, туалету, душа, компостнод ями.
З урахуванням правил і вимог, прийнятих в садоводчестве, приступають до планування ділянки. Це дозволить перш за все на папері розробити загальний план забудови і освоєння ділянки уникнувши при цьому помилок у розміщенні будівель, позбавити від непродуктивної і марного праці з перекладання непродумано поваленого або укладеного в штабель будматеріалу.
Для розміщення необхідних для життя і відпочинку будівель, саду та городу спочатку потрібно чітко продумати і потім, головне, здійснити розумне зонування території, компактно розміщуючи в кожній зоні по можливості всі об’єкту, що тяжіють до неї за своїм призначенням:
■ житлова зона (житловий будинок);
■ зона присадибних господарських служб (хозблок, льох, гараж, кухня-їдальня, підвал, туалет, колодязь та ін.);
■ зона відпочинку (дитячий майданчик, декоративний басейн, лазня, сауна, душ, квіткарки, клумби, стінки, навіси, пісочниці та ін.);
■ садово-городня зона (сад, город, теплиці, парники та ін.).
Для ефективного вирішення планування ділянки слід забезпечити:
■ найбільш раціональне розміщення функціональних зон інфраструктури (будівельні об’єкти, зони відпочинку, пішохідні доріжки, фруктові дерева, грядки, газони і т. Д.);
■ мінімальний відведення землі під весь комплекс забудови та пішохідні доріжки;
■ найкоротші відстані для переміщення між будівлями. Якщо ділянка вимагає осушення, необхідно навколо нього викопати з ухилом меліоративні канави глибиною до рівня грунтових вод.
Воду відводять в спеціально обрані понижені місця. Добре упорядкованим ділянкою вважається такою, на якому при максимальній корисної площі будівлі зберігається велика питома площа під зелені насадження.
Розміри садових ділянок коливаються від двох-трьох соток (сотка- 100 м2) * до восьми-десяти, переважний розмір ділянки – шість соток.
При традиційній плануванні садової ділянки площа, яку займає під будови, інші функціональні зони, а також під розв’язують їх пішохідні доріжки, становить 30-40% загальної площі ділянки, тобто 180-240 м2, що дуже неефективно.
Правила забудови садибних будинків встановлюють відступ будинку від кордону тротуару (дороги) не менше 5 м. Таку відстань дозволяє відокремити будинок від вулиці зеленими насадженнями, захистити його від пилу і шуму.
При невеликій ширині ділянки (15-25 м) будинок доцільно розташувати у його бічної межі, що сприяє кращому використанню ділянки.
