Здавна помічено, що представники флори, що пристосувалися виживати в несприятливих умовах, нерідко володіють унікальними лікувальними властивостями. Солянка холмове (латинська назва Salsola collina) – яскравий представник цієї категорії рослин. До речі, солянки відносяться до сімейства Маревые (Chenopodiaceae), до якого належить і всім відомий бур’ян лобода.
Унікальність солянок в тому, що ці чагарники ростуть у вкрай несприятливих умовах – посушливих пустельних районах з сильно мінералізованою грунтом, часто має виражений солонувато-гіркий присмак. Солянки зустрічаються в посушливих районах Північної Африки, на солончаках Середньої Азії, в пустельній місцевості Північної Америки.
Солянка холмове порівняно недавно зацікавила офіційну медицину, хоча близькоспоріднений вид – солянка Ріхтера (по-латині Salsola Richteri) вже тривалий час застосовується у виробництві лікарських препаратів і вважається фармакопейним рослиною.
Солянка холмове нерідко входить до складу Бадів, ставлення до яких з боку офіційної медицини вкрай суперечливо.
Заготівля лікарської сировини
Заготівлю лікарської сировини проводять виключно в місцях природного зростання, так як всі спроби окультурення цього ендеміка виявилися марними. У солянки Ріхтера заготовляють насіння (у вересні – жовтні) – вони використовуються для отримання сальсолина і сальсолидина. У солянки холмової у лікувальних цілях використовується трава, вірніше, молоді пагони, які зрізують у період вегетації рослини.
Хімічний склад сировини
Унікальні лікувальні властивості солянки обумовлені комплексом хімічних речовин органічної природи, які синтезуються в тканинах рослини, що виростає в несприятливих умовах. За наявними відомостями (хімія солянок до кінця не вивчена), до складу лікарської сировини входять:
– алкалоїди (сальсолин і сальсолидин); – фітостерини; – бетаїн; – органічні кислоти і амінокислоти; – токофероли (група ізомерів вітаміну E); – полісахариди; – флавоноїди (рутин, кверцетин та інші).
Очевидно, що в умовах підвищеної мінералізації ґрунтового розчину, рослини переходить величезна кількість макро – і мікроелементів (солі фосфору і магнію, калій, кальцій, кремнієві кислоти, залізо, цинк, мідь і ін).
Фармакологічна дія препаратів солянки
Фітостерини і бетаїн, що входять до складу трави солянки, стимулюють роботу жовчних залоз, мають жовчогінні властивості, а також є природними гепатопротекторами – речовинами, що захищають клітини печінки від згубного впливу токсинів різного походження.
Алкалоїди сальсолин і сальсолидин, які схожі між собою за образом дії, сприяють зниженню артеріального тиску. Алкалоїди солянки легко виділити в чистому вигляді, тому їх використовують для виробництва лікарських препараторів, що представляють собою легкорозчинні хлористоводородные солі.
Наступна група хімічних сполук, що володіють високою біологічною активністю – флавоноїди. Ці сполуки органічного походження оберігають стінки судин і капілярів від руйнування, збільшуючи їх еластичність і проникність. Флавоноїди – ефективні антиоксиданти, що перешкоджають передчасному старінню організму. Антиоксидантна дія флавоноїдів багаторазово посилюється наявністю токоферолів.
Лікувальні властивості солянки в медицині
Сальсолина гідрохлорид (Salsolini hydrochloridum) і сальсолидина гідрохлорид (Salsolidini hydrochloridum) призначають в таблетках, або ж у вигляді ін’єкцій під шкіру. Препарати застосовуються для лікування гіпертонічної хвороби I і II стадії, а також призначають при спазмах судин головного мозку. З метою посилення гіпотензивних властивостей, препарати призначають в комбінації з іншими лікарськими (седативними або гіпотензивними) засобами.
У науковій медицині використання солянки обмежується лікуванням гіпертонії, – народні цілителі більш активно застосовують це унікальна рослина.
Як вже згадувалося раніше, в складі солянки холмової містяться речовини, що оберігають паренхіму печінки від руйнівного впливу токсинів і вільних радикалів. Серед представників флори не так вже і багато таких рослин, які здатні прискорювати регенерацію клітин печінки і активізувати гепатоцитарную функцію. Серед відомих рослин-гепатопротекторів необхідно особливо виділити розторопшу плямисту, куркуму і кнікус бенедиктинський, – солянка холмове займає далеко не останнє місце в цьому списку. У комбінації із зазначеними лікарськими рослинами, або ж у складі монопрепаратів, солянку успішно застосовують при лікуванні та з метою профілактики гепатитів.
Народні цілителі нерідко використовують солянку холмовую при лікуванні захворювань нирок (пієлонефрит), різного роду пухлинних процесів жіночої статевої сфери (міома, фіброміома). Препарати солянки дають непоганий терапевтичний ефект при лікуванні захворювань ШЛУНКОВО-кишкового тракту (виразка шлунка або 12-палої кишки, дизентерія, гастрити).
За наявними даними, препарати солянки мають гіпоглікемічними властивостями, тому їх призначають на ранніх стадіях цукрового діабету.
Солянка холмове сприяє нормалізації обмінних процесів в організмі і руйнує камені в жовчо – та сечовивідних шляхах.
Лікарські препарати
– Настій коренів. Готується препарат за стандартною методикою: на 200 мл крутого окропу – 20 г подрібненої сировини (тобто в співвідношенні 1:10). Рекомендована тривалість настоювання – 2 години, після чого рідину процідити. Приймати тричі на добу по 1 ст. л. Лікувальний настій коренів застосовується для виведення піску, при затримці сечовипускання, особливо в поєднанні з асцитом (водянка).
– Відвар трави. Народні цілителі рекомендують настій трави солянки холмової для лікування пієлонефриту. На півтори склянки рідини потрібно 12 – 15 г подрібненої трави. Варити після закипання протягом 5-ти хвилин, далі настояти півтора – два години. Приймають препарат перед їжею, по 50 – 100 мл
Солянка в лікуванні жовчнокам’яної хвороби
За наявними відомостями, розчинення сольових відкладень в жовчному міхурі сприяє одночасний прийом аскорбінової кислоти і вітаміну E. Завдяки наявності токоферолів, тут солянка холмове виявилася дуже до речі.
Для розчинення каменів рекомендується готувати настій на основі трав’яного збору: трава солянки – 1/2 частина, коріння шипшини – 1 частина, листя чорної смородини, квітки ехінацеї пурпурової – по 2 частини.
На півлітра окропу потрібно 1 ст. л. трав’яної суміші. Наполягати протягом півгодини, після проціджування довести об’єм рідини до півлітра. Приготований настій випити протягом доби дробовими дозами.
Розчинення (руйнування до піщинок) каменів – процес досить тривалий, – лікування може тривати до півроку, тому через 30 днів безперервного вживання препарату необхідно робити перерву на тиждень, а потім продовжувати курс.
Солянка в якості гепатопротектора
– Настій трави солянки. На 250 мл окропу потрібно 2 ст. л. трави. Настоювати протягом півгодини. Приймати настій потрібно за півгодини до їди, по чверті склянки. Настій рекомендується приймати при лікуванні гепатитів.
– Збір. Солянка холмове – 1 частина, терен кучерявий (кнікус бенедиктинський) – 2 частини, корінь лепехи – 3 частини. На 800 мл окропу – 2 ст. л. трав’яної суміші. Настоювати 1 годину, потім процідити. Приймають лікувальний настій по 150 – 200 мл, за півгодини до їди. Показання до застосування: гепатити, утруднене сечовипускання, хронічні запори, анемії та ін
Протипоказання і побічна дія
Солянка холмове – не таке вже й нешкідливе рослина, тому самолікування, або ж перевищення рекомендованих норм загрожує небажаними наслідками. Не дарма лікарські препарати (сальсолин і сальсолидин) зберігають в аптеках за списком Б (сильнодіючі засоби).
Отже, безумовним протипоказанням до використання солянки холмової для лікування ставитися вагітність і період годування груддю. Не варто також скидати з рахунків і алергічні реакції у разі індивідуальної непереносимості до хімічних речовин, що входять до складу солянки холмової.
Не слід використовувати препарати солянки при гіпотонії, фенілкетонурії, наявності великих каменів у сечовивідних шляхах і жовчних протоках.
Лікування з використанням солянки холмової неприпустимо при деяких захворюваннях серцево-судинної системи – більш точну інформацію про показання і протипоказання надасть лікуючий лікар.