Кмин – це пряність, продукт харчування або ліки? По-перше, це одна з найдавніших прянощів – відомості про його використання в якості спеції виявлені вченими, що вивчають культуру стародавніх цивілізацій. Кмин був відомий древнім кельтів, єгиптянам і римлянам. По-друге, насіння кмину (латинська назва рослини – Carum carvi) можна вважати і продуктом харчування, якщо розглядати їх хімічний склад. Третє: без сумнівів, кмин володіє лікувальними властивостями, так як його насіння внесені до реєстру лікарської сировини в багатьох країнах світу.
як прянощі кмин знаходить застосування не тільки на кухні домогосподарок (наприклад, при консервації), також його насіння використовуються в хлібобулочній промисловості для випічки деяких сортів хлібобулочних виробів. Насіння кмину застосовуються в кондитерській і лікеро-горілчаній промисловості, а ще в парфумерії.
У стародавніх єгиптян кмин вважався афродизіаком – засобом для підвищення потенції, а олія з насіння застосовувалося в косметичних цілях.
Для промислового отримання насіння кмин культивується в багатьох країнах, але його можна зустріти в дикому вигляді на луках, лісових галявинах і ін
Заготівля лікувального сировини
Заготовляють насіння кмину, як і плоди кропу, на початку їх достигання, скошуючи рослини цілком, а після їх дозаривания – обмолочують парасольки. Висушування і дозаривание проводять під навісами при температурі близько 35 °C.
Зберігають насіння кмину в паперовій тарі (коробки або пакети).
Для отримання ефірного масла плоди переробляють відразу після збору, піддаючи їх перегонці з водяною парою.
Хімічний склад кмину
Надземна частина рослини містить пахуче ефірне масло, яке застосовується в парфумерії та лікеро-горілчаної промисловості, а також флавоноїди. Ефірне масло виявлено також і в плодах, де його вміст доходить до 7%. Крім ефірної олії, насіння кмину містять до 20% жирної олії і стільки ж білка – тому плоди можна вважати продуктом харчування. На лікувальні властивості насіння кмину вказує наявність у них флавоноїдів кемпферолу і кверцетину, а також дубильних речовин.
Фармакологічні властивості кмину
Насіння кмину стимулюють травлення і жовчовиділення, позитивно впливають на перистальтику кишечника, покращуючи проходження калових мас. Кминне масло дратує смакові рецептори, збуджуючи апетит. Ефірне масло, що міститься в насінні кмину, має спазмолітичні і анестезуючими властивостями, стримує гнильні і бродильні процеси, тому їх часто призначають при болях у шлунку і кишечнику. Спазмолітичну дію кмину проявляється і при дії на мускулатуру жіночих статевих органів. Вживання насіння кмину посилює діурез (сечогінні властивості), відділення слизу від мокротиння. Насіння кмину надають стимулюючу дію на молочні залози в період лактації, внаслідок чого збільшується вироблення грудного молока.
Препарати кмину
Плоди кмину використовують, наприклад, для приготування вітрогінного чаю:
кминне насіння, плоди кропу – по 10 г, ромашка, м’ята, корінь валеріани – по 20 р.
Для приготування чаю заварювати 2 ч. л. збору на 250 мл окропу. Настоювати 15 хвилин. Приймати вранці і ввечері.
Кминна вода застосовується в дитячій практиці, у разі кишкових кольок. Призначають по 1 ч. л. Кминну воду також застосовують для розтирань при міозитах.
Олія кмину призначають для прийому всередину по 1 – 3 крапель (на шматочку цукру-рафінаду). Кминне масло йде для приготування кминної води.
Лікувальні властивості кмину в лікуванні захворювань
– Кмин для схуднення. Насіння кмину звичайного використовуються в дієтології для зниження надмірної ваги. Таке застосування цілком обґрунтоване, оскільки кмин стимулює травлення і покращує процеси природної дефекації. Знавці радять два рази на день з’їдати по 1 ч. л. насіння кмину, при цьому пережовувати насіння рекомендується не менше 5-ти хвилин.
– Ожиріння. Приготувати збір: м’ята та кропива – листя, ромашка і календула – квіткові кошики, валеріана – кореневище, кмин і коріандр – плоди. Всі інгредієнти в рівній пропорції. На 300 мл окропу необхідно взяти 1 ст. л. суміші трав. Проварити 5 хвилин, потім настоювати протягом години. Приймати за 20 хвилин до їжі по півсклянки.
– Для посилення лактації. У деяких жінок, що годують груддю, іноді буває недостатньо грудного молока. Допоможе в такому випадку трав’яний чай (лактогенний), до складу якого входять насіння кмину, плоди кропу (або фенхеля) і листя глухої кропиви (глуха кропива біла). Всі компоненти брати в однаковій ваговій пропорції. На півлітра окропу необхідно брати 1 ст. л. трав’яного збору. Наполягати чверть години. Пити чай рекомендується невеликими порціями, розподіливши на весь день (без урахування режиму харчування).
– Сльозоточивість. Залити холодною водою (250 мл) насіння кмину (1 ст. л.) і довести до кипіння. Потім у киплячу воду додати пелюстки васильків, очанку (траву, ботанічна назва рослини – очний цвіт польовий) і листя подорожника – по 1 ч. л. кожного виду. Варити 1 хвилину, зняти з вогню, укутати рушником. Після охолодження відвар процідити і використовувати для закапування – по 1 – 2 краплі в кожне око. Можна також робити теплі примочки (компреси для очей). Процедуру повторювати до 6-ти разів на добу. Зберігати відвар необхідно в холодильнику, максимум 2 дні, але краще щодня готувати свіжий препарат.
– Запах з рота. Якщо неприємний запах не є симптомом патологічного процесу внутрішніх органів, то вирішити його допоможе лікувальний настій кминного насіння. Подрібнити (в ступці) 1 ч. л. насіння і заварити склянкою окропу. Полоскати рот кілька разів на день (до 6-ти або більше).
– Запалення слухового нерва (хронічний неврит). Буде потрібно 1 ч. л. плодів кмину і цибулина середнього розміру. Очистити цибулину, зробити в ній поглиблення, в яке засипати насіння. Отвір закрити (залишками від цибулини) і поставити в духовку. Коли цибуля стане злегка коричневою, злити рідину в скляну баночку. Попередньо очистити слуховий прохід за допомогою перекису водню, потім закапувати по 2 – 3 краплі цибульно-кминного препарату. Курс лікування розрахований на 21 день. Спочатку закапувати по 3 краплі, потім по 2, і далі по 1 краплі тричі на добу (кожні 7 днів зменшувати дозу ліків на 1 краплю). Іноді достатньо 2-х тижнів, а в окремих випадках потрібно повторити курс лікування.
– Запалення легенів. Насіння кмину сприяють виділенню слизу та харкотиння. Щоб приготувати настій, необхідно заварювати 2 ч. л. насіння в 250 мл крутого окропу і настоювати протягом 2-х годин. Приймати по чверті склянки настою за 20 – 30 хвилин до їжі. Важливо! При запаленні легенів необхідно звернутися до лікаря, а лікування кмином застосовувати лише в якості додаткового засобу. В доповнення до внутрішнього прийому настою, рекомендується втирати в область грудної клітини (як спереду, так і зі спини) суміш, приготовану з кминного, і пихтового олії (бажано оливкової). Співвідношення масел 1:1:100. Проводити процедуру необхідно в проміжку часу від 3-х до 5-ти ранку, саме в цей період відбувається максимальне всмоктування препарату (добовий біоритм легенів).
– Передінсультний стан. “Збір Шасі” рятує від інсульту, а також сприяє відновленню мозкового кровообігу та усуває мігрень. До складу входять насіння кмину і кропу, а також корінь валеріани в рівній пропорції. Для приготування лікувального засобу необхідно взяти 2 ст. л. суміші трав на 250 мл окропу. Час настоювання – не менше півгодини. Приймають препарат тричі на день по 100 мл
– Камені в нирках. Інгредієнти: хвощ польовий, солодковий корінь і листя мучниці (по 1 частини), насіння кмину і ялівцеві ягоди (по 2 частини). На 350 мл окропу потрібно 1 ст. л. трав’яного збору. Процідити після охолодження і приймати протягом дня, розділивши на рівні порції (3 – 4 рази в день).
– Серцебиття і нервове збудження. Заварювати по 2 ст. л. збору трав (плоди кмину і фенхелю, корінь валеріани, трава пустирника – все в рівній пропорції) в склянці окропу. Після охолодження профільтрувати. Вживати 3 рази на день по 1/2 склянки.
– Спазми кишечнику, метеоризм. Збір: кмин, фенхель, валеріановий корінь, м’ята – у рівній пропорції. На 250 мл окропу необхідно взяти 1 ст. л. суміші. Настоювати протягом півгодини. Вживати вранці натщесерце і ввечері перед сном по півсклянки.
– Метеоризм. Кмин (насіння) – 3 ст. л., солома вівса – 1 ст. л, кропове насіння і трава деревію – по 1 ч. л., трав’яну суміш залити двома склянками (500 мл) окропу і варити чверть години при помірному кипінні. Випити лікувальний відвар протягом дня (ковтками).
– Безсоння, дратівливість, перезбудження. Корінь валеріани, квіти ромашки, насіння кмину (у співвідношенні 2:3:5). На 500 мл окропу брати 2 ст. л. збору. Настоювати протягом 30-ти хвилин. Приймати вранці і перед сном по 1/2 склянки.
– Для поліпшення пам’яті. Залити 1 літром червоного вина насіння кмину, анісу і мелений мускатний горіх (по 1 ст. л. кожного виду). Варити в закритому посуді 15 хвилин. Приймати тричі на день по 50 мл З тією ж метою можна використовувати і настій на коньяку, якого необхідно півлітра. Настоювати 2 тижні. Приймати у зазначеній раніше дозуванні.
– При нудоті і блювоті. Змішати по 2 частини листя м’яти і меліси, трави чебрецю і насіння кмину і 1 частина трави золототисячника. Заварювати по 1 ст. л. збору на 250 мл окропу (настоювати протягом 2-х годин). Рекомендується приймати двічі на день.
– Альгодисменорея (хворобливі менструації). Під час нападів болю необхідно застосовувати лікувальний відвар, приготований з таких компонентів: по 1 частини нагідок – квітки, валеріанового і ірного коріння, кореневища аралії; 2 частини ромашки (квіткові кошики) і 3 частини кмину. На півлітра окропу брати 2 ст. л. трав’яного збору, варити 3 – 5 хвилин, процідити після охолодження. Вживати тричі на день до їди по третині склянки. Курс лікування становить від 2-х до 3-х місяців.
Протипоказання і побічні ефекти
До категоричним протипоказанням до використання кмину, як у вигляді приправи, так і для лікування, належать захворювання серця, так як великий ризик серцевого нападу.
Під час вагітності слід утриматися від вживання кмину та лікування препаратами на його основі.
Діабетикам кмин також протипоказаний, так як при його використанні підвищується рівень цукру в крові.
Кмин може викликати подразнення шлунка, тому його небажано вживати пацієнтам, страждаючим гастритом і виразкою шлунка або 12-палої кишки на фоні підвищеної кислотності.
Кмин не слід вживати при жовчнокам’яної хвороби.
Важливе доповнення (!)
Не слід плутати кмин з так званим “чорним кмином” – це два абсолютно різних рослини! “Чорний кмин” (калінджі) – це насіння чорнушки посівної (Nigella sativa), а кмин, як вказувалося раніше – насіння Carum carvi. Часто в інтернеті лікування чорним кмином” подають при описі кмину звичайного, що вводить читачів в оману.