Морква має справедливо заслужену звання самого смачного, корисного і широко споживається овоча. Її коренеплоди містять 8% цукрів, солі кальцію, заліза, міді, бору, цинку, йоду і фосфору, і вважаються головним джерелом провітаміну А — каротину. Багате поєднання вітамінів B6, B12, C, PP та ін) і фізіологічно активних речовин дозволяє широко використовувати моркву в дієтології та харчування вагітних жінок і дітей. Вона сприяє поліпшенню апетиту, підвищення опірності організму до інфекцій та чинить нормалізуючу дію на нервову систему. У традиційній і народній медицині сік моркви активно застосовують при захворюваннях печінки, очей, хронічної коронарної недостатності, анемії та ослабленні організму, а терту м’якоть — для швидкого загоєння виразок і гнійних ран.
В домашньому господарстві ця культура знайшла найширше застосування: морква практично незамінна в приготуванні перших страв, салатів, вінегретів. Її вживають в сирому, тушкованому і вареному вигляді, використовують для консервування та квашення, для отримання морквяного соку і сушіння. Дивно, але таке активне застосування стало наслідком серйозного недоліку моркви — невисокою лежкості. Саме тому завбачливі господарі намагаються більшу частину зібраного врожаю зберегти в консервації (всілякі салати, овочеві, заправки і соки), у замороженому вигляді або в сушці. Незважаючи на багаторічний досвід вирощування цієї культури, багато вітчизняні та зарубіжні сорти на сьогоднішній день так і не можуть похвалитися гарною лежкістю. Причому у зарубіжних, які користуються популярністю з-за високої врожайності, її показники навіть нижче, ніж у сортів вітчизняної селекції. Як не дивно, при виборі сорту городники частіше орієнтуються на смакові якості моркви, форму коренеплоду і терміни дозрівання, відсуваючи характеристику лежкості на останнє місце. У списку найбільш популярних ранніх (Паризька каротель, Артек, Рекс), середньостиглих (Нантська харківська, Карлена, Шансон, Каллісто, Віта Лонга, Вітамінна-6, Нарбонне, Шантане сквирська, Незрівнянна, Московська зимова) і пізніх (Валерія, Кораля, Кардаме, Перфекція) сортів найгіршими для тривалого зберігання характеристиками володіють ранні сорти з циліндричною формою коренеплоду — Каллісто, Нантська, Вітамінна-6 і т. п. Найбільшу ж лежкість мають середньостиглі та пізні сорти з коренеплодом подовженою конічної форми — Московська зимова, Шантане сквирська, Незрівнянна і Валерія. Як і буряк, моркву можна сіяти в 2 – 3 терміну: під зиму (жовтень), ранньою весною (квітень) і влітку (кінець травня – червень). Так як період вегетації моркви може тривати від 2 (ранні сорти) до 4 – 5 місяців (пізні сорти), строки посіву в свою чергу визначають подальше споживання врожаю і час його збирання. При підзимових посівах отримують ранньою весною пучкову продукцію, при ранньовесняних — коренеплоди для використання в осінній (частково зимовий) період, і тільки урожай літніх посівів вважається найкращим для закладання на тривале зберігання. Терміни посіву планують з урахуванням того, що активне нарощування маси коренеплодів моркви відбувається тільки в останній чверті періоду вегетації, а закладки врожаю на зберігання рекомендується проводити не раніше середини вересня – початку жовтня, щоб при просушуванні коренеплоди не втрачали якість. Таким чином, оптимальним варіантом вирощування моркви для тривалого зберігання можна вважати посів насіння лежких середньостиглих або пізніх сортів в середині травня і збір врожаю на початку жовтня. Лежкість коренеплодів і їх якість значною мірою залежать від догляду за овочевими культурами в період вегетації і моркву в цьому сенсі не є винятком. Цей овоч рекомендується вирощувати після картоплі і бобових на легких суглинках, супіщаних і піщаних і торф’яних ґрунтах. На важких, слабо дренованих і глинистих грунтах, особливо при неглибокій оранці землі, коренеплоди моркви втрачають товарний вигляд — ростуть гіллястими і викривленими. Потворність моркви і погані смакові якості також проявляються при внесенні гною безпосередньо під її посіви, у зв’язку з чим цю культуру рекомендується розміщувати на ділянці тільки через рік після внесення органіки. Практичний досвід підтверджує, що найкраще зберігаються якісні, здорові коренеплоди товарного вигляду. Не відповідає цій вимозі урожай моркви може утворитися з кількох причин: – Неправильна густота посіву насіння. Норма висіву при підзимовому посіві може становити до 0,5 г на 1 м рядка, а при ранньовесняному і літньому — 0,3 р. У подальшому ранньовесняні і літні посіви слід проріджувати на відстань 3 – 4 див. Запізнення з проріджуванням і густий посів часто стають причинами розгалуження та зниження якості коренеплодів. – Невідповідний режим поливу. У волозі посіви моркви найбільше потребують початку періоду вегетації, так як ця культура вважається відносно посухостійкою. Часті невеликі поливи сприяють розгалуження коренеплодів, а сире літо дощове — розтріскування, що особливо помітно на зріджених посівах. Для зменшення кількості зіпсованих коренеплодів потрібно підтримувати оптимальну густоту (30 – 40 шт. на 1 м рядка) і здійснювати помірний (на глибину багнета) полив 2 рази в місяць. – Освіта цветухи. Як і у інших коренеплодів (буряк, пастернак) утворення квіткових пагонів веде до зниження якості овочів і втрати частини урожаю. Найбільш часто це явище проявляє себе на важких ґрунтах при підзимових посівах і в роки з тривалою холодною весною. Для запобігання масової цветухи ранньовесняні посіви рекомендується проводити, коли грунт на глибині загортання прогріється до 8 °C, а підзимові розміщувати тільки на легких піщаних (торф’яних) грунтах. Якість і лежкість коренеплодів моркви підвищується при внесенні в період вегетації калійних і фосфорних добрив (1 – 2 рази). Для приготування поживного розчину в 10 л води розчиняють аміачну селітру (20 – 25 м), калійну сіль (20 – 25 м) і суперфосфат (35 – 40 м). Після підгодівлі і поливів грунт обов’язково розпушують. На підзимових посівах збір урожаю моркви на пучок (з листками) проводять при досягненні коренеплодами діаметра 1 – 1,5 см. На ранньовесняних і літніх в пучки збирають коренеплоди, вирвані при проріджуванні. Зберігають таку моркву в поліетиленових пакетах в холодильнику не довше двох тижнів. До збору основного врожаю приступають до заморозків, так як при температурі мінус 2 °C коренеплоди підмерзають і їх якість і лежкість знижуються. Прибирають морква згідно з визначеним для кожного сорту періодом вегетації: у суху погоду підкопують її вилами або лопатою і обов’язково сортують за розмірами і сортам. Коренеплоди акуратно очищають від землі і гички, зрізуючи при цьому тонкий (0,5 – 1 см) шар з точкою зростання, і розкладають для короткочасної (2 – 3 години) сушіння в тіні і охолодження протягом доби (досить буває і нічного часу), в процесі яких додатково відбраковують зіпсовану моркву. Охолодження слід проводити при температурі 5 – 10 °C, а якщо такої можливості немає, врожай відразу ж прибирають у сховище. Багаторічний досвід підтверджує, що для зберігання моркви оптимальною є температура 0 – 2 °C і вологість 90 – 95%. Як правило, постійно такі умови підтримувати важко, особливо в умовах домашніх підвалів, де «сусідами» на зимовий час стають майже всі овочі. В умовах м’якого клімату допускається зберігання моркви в буртах — неглибоких канавах, куди складають пересипані піском коренеплоди і вкривають зверху шарами (до 10 см) землі, сухого листя або стружки, торфу або перегною. Зверху це все накривають руберойдом (плівкою) і присипають краї землею. У такому укритті моркву до весни може зберігати свіжість і смакові якості. Для якісного зберігання моркви у підвалах городники рекомендують кілька способів. Найбільш трудомістким є зберігання в глиняному розчині. Розчин готують в співвідношенні 2,5 кг глини на 2 л води. Відібрані для зберігання коренеплоди вмочують у підготовлений сметаноподібний розчин і після його повного висихання укладають в ящики. Аналогічно глиняним розчином можна заливати і просушувати цілі шари моркви в ящику, тільки потрібно строго стежити, щоб коренеплоди не стикалися один з одним. Незважаючи на трудомісткість, цей спосіб вважається найкращим для зберігання, так як глиняна «шуба» зберігає оптимальну вологість коренеплоду і оберігає від зовнішніх джерел інфекції. У підвалах з постійною температурою не вище +1 °C морква добре може зберігатися після запилення крейдою або обприскування крейдяної суспензією (200 г крейди на 10 кг коренеплодів). Обприскати коренеплоди при цьому швидко просушують, щоб на поверхні не утворилася плівка. Такий спосіб зберігання забезпечує захист моркви від грибкових захворювань, але при підвищенні температури до 2 – 3 °C коренеплоди можуть вражатися бактеріальними інфекціями. Широко поширене і зберігання овочів в піску або в суміші піску з гашеним вапном (1 кг вапна на 50 кг піску). Цей спосіб дозволяє проводити закладку моркви на зберігання та в ящики, і в штабеля, і просто в насипу. Для цього насипають нижній шар піску товщиною 10 – 15 см, потім акуратно укладають коренеплоди головкою назовні і шари пересипають піском (товщина шару 1 – 3 см). Висота укладання при цьому не повинна перевищувати 60 см, а коренеплоди не повинні стикатися. Проте, такий спосіб вимагає підтримки постійної температури (при підвищенні до 3 °C морква відразу починає рости), і легкої вологості верхнього шару піску, щоб овочі не втрачали якість. Після зберігання пісок повторно не використовують, так як в ньому можуть зберігатися хвороботворні мікроби. Невелику партію моркви можна зберегти і в ящику, переклавши її мохом-сфагнумом або вологими (вологість біля 20%) хвойними тирсою. При такому способі зберігання ящики неважкі, а всередині них добре підтримується вологість і затримується вуглекислий газ, який «консервує» коренеплоди — гальмує проростання і подовжує період спокою овочів. Для збереження великого врожаю такий спосіб, звичайно, може виявитися занадто дорогим. Найменш трудомістким і підходить для будь-якого приватного господарства можна назвати спосіб зберігання моркви у поліетиленових мішках. Зібраний урожай моркви очищають від землі і гички, відбраковують пошкоджені коренеплоди, а здорові відразу ж складають у поліетиленові мішки, пересипаючи їх тирсою. Якщо тирса не використовують, то для видалення зайвого конденсату, що утворюється при зберіганні, в нижній частині великих (на 30 – 35 кг) мішків проробляють 3 – 4 отвори (8 – 10 мм). Мішки поміщають в підвал у вертикальному положенні, не зав’язують і нічим не накривають зверху. Цей спосіб при відповідному температурному режимі дозволяє без втрат якості зберегти до 95% коренеплодів близько восьми місяців. Слід звернути увагу ще на одну обставину. Досить часто в підвалах приватних господарств під час закладки моркви на зберігання температура набагато перевищує допустиму і знижується до 1 – 2 °C тільки до середини зими. Природно, до цього часу морква буде зберігатися в невідповідних умовах і лежкість її знизиться навіть при витриманих правила закладання. Щоб запобігти масове проростання коренеплодів і втрату їх якості, настійно рекомендується видаляти в них точку росту: гострим ножем відсікати від верхньої частини «шайбу» шириною до 1 – 1,5 см. Такий прийом повністю придушує зростання моркви і до весни вона зберігається соковитою навіть при підвищених (до 5 °C) температурах. Одночасно можна провести і відсікання схильних до загнивання хвостиків: в місцях перетину діаметр повинен бути близько 5 мм. Зрізи обробляти не обов’язково, вони самі затягуються скоринкою при короткочасній просушування. Як бачите, способів зберігання моркви предостатньо, але для всіх існують єдині вимоги: відібрані коренеплоди повинні бути хорошої якості, здоровими, без механічних пошкоджень і бажано з високими показниками лежкості. Якщо можливість дозволяє, спробуйте зберегти врожай різними способами і визначте для себе кращий варіант.