Яглиця звичайна (латинське ім’я – Aegopodium podagraria) відома багатьом городникам як злісний бур’ян, з яким щорічно доводиться вести нещадну боротьбу. Яглиця по праву можна назвати космополітом – вона виростає на всій території Європи зустрічається в Сибіру, на Кавказі, в Середній Азії.
Яглиця утворює величезну кількість насіння і придаткових бруньок на ползущем кореневище – це природна турбота про збереження популяції рослини. Вона стійко переносив спеку, кореневище рослини не вимерзає навіть у суворі морози.
А давайте-но подивимося на яглиця з іншого боку. Один з основоположників органічного землеробства сказав (цитую не дослівно), що в природі не існує бур’янистих рослин за визначенням, ярлики “бур’янам” навішуються виключно з позиції людської утилізації. Дійсно, якщо яглиця заважає рости томатів і перців на наших грядках, то з нею необхідно боротися (тривалість життєвого циклу рослини більше 50-ти років!). З іншого боку, і прикладів тому багато, “бур’яни” нерідко наділені унікальними властивостями, якими не можуть похвалитися традиційні культури. Яглиця в цьому плані – не виняток, і в неврожайні роки – про що є історичні відомості – рятувала людський рід від голодної смерті. Вона вважається непоганим кормових рослиною, в пошані серед бджолярів (чудовий медонос!) і наділена рядом лікувальних властивостей, що дає всі підстави говорити про яглиці, як про лікарську рослину.
Офіційно яглиця не входить в реєстр лікарської сировини, але народні цілителі здавна використовують цю рослину для лікування різного роду захворювань. До речі, в назві яглиці прямо вказується на її корисних властивостей – здатність виводити солі з організму; podagraria – від podagricus (який страждає на подагру).
Заготівля лікувального сировини
Для лікарської мети заготовляють листя, стебла і квітки яглиці, як окремо, так і всю траву цілком. В залежності від виду лікувального сировини, яглиця заготовляють протягом усього весняно-літнього періоду. Заготівля зніту про запас, як правило, не практикується – сировину переважно використовувати в свіжому вигляді. При необхідності траву можна висушити на відкритому повітрі, передбачивши захист від дії ультрафіолету, який руйнує біологічно активні речовини. Коріння можна висушувати в духових шафах.
Зберігають сировину в дерев’яних ящиках, багатошарових паперових мішках або картонних коробках.
Молоді листя яглиці також можна консервувати або піддавати заморожуванню, щоб використовувати в якості вітамінної добавки до кулінарних блюд.
Хімічний склад лікарського сировини
В докір науковій медицині слід зазначити, що доскональне вивчення хімічного складу яглиці не проводилося. За наявними відомостями, листя цієї рослини багаті аскорбіновою кислотою, в них виявлено велику кількість каротиноїдів. В траві (листя, стебла і квітки) синтезуються флавоноїди (кверцетин, кемпферол), а також сполуки групи кумаринів, хоча найбільша концентрація фуранокумаринов зазначається у коренях рослин. З органічних кислот найбільша масова частка припадає на лимонну і яблучну.
Що стосується мінерального складу, то тут необхідно зазначити високий вміст солей калію. Власне кажучи, винос калію з ґрунтового розчину – одна з головних причин, через яку яглиця потрапила в розряд злісних бур’янів. По здатності відбору калію яглиця поступається лише соняшнику, втім, при перегнивании рослинних залишків цьому хімічний елемент повертається в грунт у вигляді легкозасвоюваних органічних сполук, так що засилля городу снытью приносить більше користі, ніж шкоди (!).
В траві яглиці накопичуються різні мікроелементи (залізо, марганець, мідь, бор та ін) – склад і відсотковий вміст може варіювати в широких межах, у залежності від типів грунтів та інших умов.
У вегетативній масі яглиці також виявлені дубильні речовини, наявність яких в деякій мірі обумовлює лікувальні властивості рослини.
В квітках яглиці синтезуються природні антибіотики (фалькарінол і фалькариндиол), тому навіть мед, вироблений бджолами з її нектару, володіє корисними властивостями. До речі, медопродуктивність яглиці не поступається багатьом традиційним медоносів (!).
Фармакологічна дія препаратів яглиці
Фармакологічна дія препаратів яглиці вивчено не в повній мірі, і ця трава зацікавила вчених лише останнім часом. З листя яглиці, як виявилося, легко виділити хлорофіл (як і з кропиви), який у поєднанні з каротиноїдами володіє прекрасними регенеративними властивостями. Екстракт, отриманий з листя яглиці, можна використовувати для лікування ран, опіків та інших травматичних уражень шкіри; препарат (при внутрішньому застосуванні) сприяє загоєнню і регенерації тканин слизової оболонки шлунка і кишечника.
Високий вміст солей калію і наявність інших хімічних сполук з високою біологічною активністю, зумовлює сечогінні властивості препаратів яглиці, тому їх доцільно призначати при лікуванні різних захворювань, що супроводжуються набряками (водянка).
Спазмолітичну і капілярозміцнюючу дію препаратів яглиці обумовлено наявністю кумаринів.
Нижче наведено короткий перелік лікувальних властивостей препаратів на основі яглиці:
– загальнозміцнюючий; – антигіпоксичну; – дезінтоксикаційну; – сечогінний; – протизапальний; – антикоагулянтну; – гипоазотемическое; – антимікотичну; – болезаспокійливий; – антиоксидантну; 
– спазмолітичний; – капілляроукрепляющее; – регенеративну.
Лікарський використання яглиці
Природні антибіотики (найбільша кількість відзначено під час цвітіння) володіють високою антимікотичної (протигрибкової) активністю, тому препарати квіток (або трави) можна використовувати для лікування грибкових уражень шкіри. Найбільший ефект спостерігається при одночасному застосуванні (зовнішньо і перорально) препаратів яглиці.
Молоді листочки яглиці – джерело вітамінів і мікроелементів, тому їх використовують для приготування весняних салатів, що вельми актуально в період сезонних авітамінозів.
Залізо, як один з мікроелементів, накопичуються в листках яглиці, вкрай необхідно організму після рясної крововтрати, наприклад, у випадку аварії, важкої травми або в результаті проведення порожнинних операцій. Яглиця також корисно вводити в раціон дітей, що страждають недокрів’ям.
Як уже зазначалося на початку статті, своє латинське ім’я яглиця отримала, зокрема, із-за здатності виводити зайві солі з організму – це помітили ще наші предки, які стали використовувати рослина для боротьби з подагрою. Остеохондроз, подагра, відкладення солей в суглобах – все це безпосередньо пов’язано з порушенням обмінних процесів в організмі, тому вживання листя яглиці в їжу служить надійною профілактикою таких недуг. До речі, при лікуванні подагри та інших захворювань, які пов’язані з відкладенням солей, препарати яглиці призначають не тільки всередину, але також використовують траву зовнішньо, у вигляді компресів і припарок.
Трава зніту має легкими седативними властивостями, тому її нерідко використовують для приготування лікувальних ванн, застосовуваних при безсонні, міозитах, неврозах різного характеру та ін. При лікуванні артритів, крім ванн, часто практикують втирання в суглоби водних або спиртових витяжок, приготованих на основі яглиці.
При лікуванні подагри і ревматизму використовують компреси і настоянки. При поліартритах, міозитах, а також безсонні і неврозах застосовують ванни з коренів яглиці. При запаленнях суглобів широко використовують відвари, які приймають і всередину, і втирають в хворе місце.
останнім часом яглиця (екстракти) зацікавила вчених в ракурсі лікування та профілактики онкологічних захворювань, і навіть отримані перші обнадійливі результати, що відкриває великі перспективи в боротьбі з підступним недугою.
Варіанти використання яглиці
– Сік яглиці. Свіжий сік отримують шляхом пресування попередньо подрібненої трави яглиці. Це корисне засіб рекомендується вживати з метою поліпшення травлення і нормалізації процесів метаболізму. Сік яглиці сприяє очищенню крові, стимулює синтез гемоглобіну та ін. Деякі народні цілителі рекомендують приймати сік, починаючи з малої дози (1 ст. л.), яку щодня збільшують. Коли доза соку дійде до половини склянки на прийом, її не збільшують протягом тижня, а потім починають щоденно зменшувати кількість препарату. Коли дозування досягне початкової мінімуму, роблять перерву на тиждень, і при необхідності прийом відновлюють за такою ж схемою.
– Компреси з листя яглиці. Зовнішнє застосування компресів з листя яглиці показано при лікуванні подагри, остеохондрозу та інших захворювань, пов’язаних з утворенням сольових відкладень. Припарки з листя нерідко призначають для прискорення регенерації при травматичних, теплових або хімічних ушкодженнях шкіри. Листя яглиці можна використовувати в свіжому вигляді, або після попереднього ошпарювання окропом.
– Лікувальні ванни. Один із способів зовнішнього застосування яглиці – ванни, які призначають для лікування нервових розладів, міозитів, практикують при відкладенні солей і пр. Для приготування відварів нерідко використовують коріння яглиці: на 1 літр води буде потрібно 40 г лікувального сировини; варити 10 – 15 хвилин. Рекомендований температурний режим при проведенні процедур – 36 – 38 °C. Тривалість прийому ванн може варіювати в межах 15 – 30 хвилин (залежно від характеру захворювання, самопочуття тощо).
– Настій трави. На 2 склянки окропу потрібно 3 ч. л. квітучої трави (без коріння). Наполягання доцільно проводити в термосі, протягом 2-х годин. Приймають препарат за півгодини до їди, по 100 – 150 мл Настій трави яглиці призначають при лікуванні захворювань сечостатевої системи, для зміцнення імунітету, під час застуди та ін. Використання настою допускається при лікуванні захворювань ШЛУНКОВО-кишкового тракту, запаленні нирок і т. п. Більш концентрований настій (2 ст. л. лікувального сировини на 250 мл окропу) готують для зовнішнього застосування. Міцний настій використовують для полоскання ротової порожнини (пародонтоз, стоматит, гінгівіт, кровоточивість ясен) або горла (захворювання простудного характеру, ангіну, ГРВІ, запалення мигдалин).
– Спиртова настоянка. Препарат знаходить використання при лікуванні захворювань травного тракту. Кореневище яглиці (деякі народні цілителі використовують всю траву) подрібнити і покласти в скляну ємність, заповнивши на 1/3 (лікувальну сировину не утрамбовувати), потім залити доверху горілкою. Наполягання проводити в темному місці при кімнатній температурі. Протягом 2-х тижнів вміст щодня перемішувати, по закінченні настоювання процідити і зберігати в прохолодному місці. Приймають настоянку перед їжею, по 15 – 20 крапель.
Отримання хлорофілу в домашніх умовах
З трави яглиці легко виділити хлорофіл, – про це вже згадувалося раніше. Отже, траву яглиці порізати і покласти в ємність з термостійкого скла (сировина не утрамбовувати). Залити сировину горілкою, розведеною навпіл з водою, а ємність помістити на водяну баню. У процесі настоювання на водяній бані рідина поступово забарвиться в зелений колір, а листя обесцветятся, так як хлорофіл перейде в розчин. Проціджений розчин хлорофілу можна використовувати для промивання ран, полоскання ротової порожнини (з метою усунення неприємного запаху), ясен (кровоточивість, пародонтоз) та горла (фарингіт).
Для внутрішнього вживання існує інший спосіб отримання хлорофілу. Зелень необхідно дуже дрібно подрібнити, додати сік 2-3 лимонів (підкислення сприяє кращому отримання хлорофілу), заповнити масою ємність блендера і долити охолодженої води (попередньо прокип’ятити). Далі масу необхідно ретельно перемішати у блендері, після чого віджати сік через марлю, складену в 2 – 3 шари. Ця зелена рідина і є водний розчин хлорофілу. Готувати розчин необхідно безпосередньо перед вживанням, так як на повітрі хлорофіл швидко окислюється (візуально помітно по зміні забарвлення рідини) і втрачає свої корисні властивості.
Методику лікування з застосуванням хлорофілу докладно виклав у своїй книзі “Цілюща сила хлорофілу” (“The Power of Healing Chlorophyll”) знаменитий лікар-натуропат Бернард Йенсен. Лікар зазначає, що цей корисний напій (рідкий хлорофіл) сприяє активізації процесів метаболізму, в результаті чого організм звільняється від ендотоксинів та інших агресивних агентів (радіонуклідів, залишків лікарських речовин тощо).
В результаті регулярного вживання хлорофілу в організмі відбувається вирівнювання кислотно-лужного балансу і нормалізація обмінних процесів. Рідкий хлорофіл стимулює зміцнення імунної системи, активізує роботу залоз внутрішньої секреції: щитовидної, надниркових, підшлункової. Хлорофіл має позитивний вплив на роботу нирок, посилює дезінтоксикаційну функцію печінки, покращує функціонування легенів.
Будову хлорофілу точно відповідає гему крові, з тією лише різницею, що в складі гемоглобіну залізо, в молекулі хлорофілу – магній. Експериментальним шляхом доведено, що хлорофіл сприяє виробленні гемоглобіну, тобто, такий напій корисний при анемії.
Вживання хлорофілу абсолютно безпечно, так як ніяких протипоказань не виявлено.
Що стосується побічних ефектів, то на початку прийому хлорофілу можлива нудота і позиви на блювоту, – надалі ці симптоми зникають.
Побічну дію та протипоказання
При вживанні яглиці в їжу, а також при її використання з метою лікування і профілактики різних захворювань, не виявлено явних протипоказань, втім, застосування рослини, вимагає обережності під час вагітності, а також у період грудного вигодовування, – тут, як кажуть, перестраховка не стане зайвою.
Що стосується побічних ефектів, таких, як правило, не існує. Втім, не слід скидати з рахунків варіант індивідуальної непереносимості. Лікування з використанням будь-яких лікарських рослин – яглиця не є виключенням з правил – найбільш правильно проводити під наглядом лікаря, принаймні, консультація досвідченого фахівця не буде зайвою.