Альпінарій, або альпійська гірка – це ландшафтний елемент натурального типу, подражающий гірських пейзажів або окремих їх фрагментів (виходів скельних, гірських порід), в основі якого лежать поєднання розміщених на височинах і декоративних каменів, невибагливих рослин, які імітують типову гірську, альпійська рослинність. Зазвичай альпійську гірку сприймають тільки як кам’янисту гірку, або схил, на якому між комбінацією великих валунів, невеликих каменів і кам’янистій крихти проступають смужки грунту, в які висаджують рослини, у більшості випадків – сланкі і низькорослі. По суті, альпінарієм можна назвати будь-який об’єкт, в якому наслідують гірських рельєфів, що поєднує камені і характерні рослини, при цьому зовсім не обов’язково йдеться саме про штучно облаштованому пагорбі. Видів і типів альпійських гірок, так і варіацій їх оформлення стільки, що обмеження можливих конкретних варіантах втілення мрії про кам’янистому садку накладають тільки ваша власна фантазія і можливості. Спробуємо розібратися в багатоликості видів альпінарію.
Поява поняття «альпінарій» багато хто пов’язує з 19 століттям, коли замість вирощування окремих альпійських, лугових, лісових гірських рослин вперше з’явилася мода відтворювати в садах красу гірських вершин, імітуючи не тільки рослинність, а й рельєфи. Насправді, як і тоді, сьогодні строгих правил, непорушних принципів і вимог до альпинариям не існує, та й не може існувати. Різноманіття природи, в тому числі і гірських ландшафтів, настільки велике, що варіації наслідування їм також нічим не обмежені. Єдине, що точно можна сказати про альпійських гірках – що вони повинні імітувати гірські пейзажі і їх специфічну рослинність. А як цього досягти, якими скористатися засобами, які рослини висаджувати – залежить вже від конкретно кожного саду та ідеї. Альпінарії можуть бути зовсім різними за розмірами – від найбільших, що охоплюють десятки квадратних метрів, до крихітних, не більше 1 квадратного метра площею фрагментів на квітниках. Все залежить від розмірів вашого саду і ділянки, який ви можете виділити під улаштування альпійської гірки. А ось висота гірки залежить від її площі. Високі пагорби та схили можна імітувати на обмеженому просторі: чим менше альпінарій, тим меншою є допустима висота імітації гірської породи. Так, на альпінарії від 1 до 3 квадратних метрів площею краще не робити піднесення зовсім, обмежившись плоским кам’янистим садком. Для альпійських гірок від 6 до 10 кв. метрів допустимою вважається висота до 1 метра. Максимально високими – до 2 – 3 метрів можна робити тільки дуже великі альпійські гірки, при цьому, звичайно, тут краще імітувати скупчення декількох схилів, пагорбів, гір. Прийнято виділяти два основних типи альпінаріїв – регулярні і нерегулярні. Перші створюються штучні об’єкти, а рельєф ділянки змінюється рукотворне для досягнення найбільш повного ефекту наслідування гірським масивам. Регулярні альпінарії – це класичні насипні пагорби, вони створюються завдяки штучним підвищень, підпірним стінкам, терасах, часто комбінуються з драбинами і доріжками. Нерідко регулярний альпінарій поєднують із водними об’єктами – потічками і водоспадами. Нерегулярні ж «вписують» у вже існуючий ландшафт, не змінюючи наявний на ділянці рельєф, а створюючи «плоскі» або розташовані на природних нерівностях наслідування кам’янистих породах. Такі альпінарії облаштувати дуже легко: у вибраному куточку саду хаотично і безсистемно розміщують спочатку найбільші камені, потім групи каменів трохи менших і кам’яну крихту, створюючи бажаний гірський ландшафт. У нерегулярному альпінарії набагато більше можливостей висадити різноманітні рослини. До окремих видів альпінарію належать міні-альпінарії, кам’яниста гірка, підпірна стінка, терасний альпінарій, рокарій. Міні-альпінарій – це мініатюрне наслідування гірським ландшафтам в окремих ємностях (кашпо, контейнерах, діжках, чашках або навіть мисочках), які можна використовувати для прикраси саду і тераси, так і в будинку, квартирі. У такий зменшеної копії природного рельєфу камені поєднуються з кількома низькорослими і витривалими рослинами або карликовими деревцями. Кам’яниста гірка вважається самим декоративним, але найважчим в облаштуванні видом альпійської гірки. Створити її не так просто, адже не достатньо насипати горбик із землі. Чергування шарів, правильна установка каменів, значний час на створення ландшафту (тільки на сідання гірки знадобиться близько 3 тижнів) – це лише кілька параметрів трудомісткості облаштування штучних підвищень. Кам’янисту гірку оформляють як гірську осип, крутий схил з великими брилами, імітацію улюбленого природного куточка, хаотичного скелястого ландшафту. Підпірні стінки підкреслюють перепади висот. Їх часто оформляють як переходи між терасами ділянки на схилі, вздовж доріжок, мощеної майданчика або газону для підкреслення пишного міксбордера, квітника, що знаходиться вище її рівня. Підпірні стінки викладають на потрібну висоту з прямокутних каменів. Найчастіше альпійську гірку оформляють як терасний сад – скупчення різнорівневих майданчиків-ступенів, що наслідує природною фактурою гірського масиву зі скупченням каменів різних розмірів, гравійних майданчиків-осипів. Такий альпінарій облаштовують в саду на схилах, використовуючи природні особливості ділянки. Залежно від крутизни схилу він розбивається на низку майданчиків-ступенів, які і називаються терасами. На них і облаштовують гірські рельєфи, захоплюючи або частину тераси (альпінарій поєднаний із зоною відпочинку або іншим об’єктом), або облаштовуючи більш крупні кам’янисті садки, охоплюють кілька ступенів. Одну, піднесену над загальним рівнем саду терасу-щабель, можна створити і в рівному по рельєфу саду. Терасний альпінарій зазвичай поєднаний з підпірними стінками. Багато хто вважає, що рокарій – невеликий плоский сад, в якому камені комбінуються з «гірської» рослинністю – поступається по декоративності «справжньої» альпійській гірці, але насправді рівнинні гірські рельєфи надають масу можливостей використовувати більш різноманітну і пишну рослинність, у тому числі чагарники і дерева. Вони відкривають унікальну можливість обладнати прогулянкову зону з покладеними доріжками, куточками для відпочинку, поєднує чарівність гірських рельєфів і функціональність. Рокарії дозволяють ідеально скористатися незвичайної контрастністю фактур каменів і зелені, створити напрочуд оригінальні об’єкти. Так, такий альпінарій можна перетворити в квітник з самими незвичайними рослинами і камінням-акцентами, підкреслити кам’яними групами ансамбль різношерстих хвойних чи створити дивовижні куточки, в яких гірський ландшафт з’єднується з кам’яними лавками або містками, а в ролі води використовуються подушкоподібні рослини, а можна і поєднати альпійський пейзаж з сухим струмком. Традиційними рослинами для «плоских» альпійських гірок є японський клен, карликові ялини, гірські сосни, ялівці, папороті. Крім того, альпійські гірки ділять за тематичними групами – на японські і власне альпійські, імітації, наслідування та імпровізації, на долини, схили, пагорби, масиви, ущелини або яри та ін